Ігри на ухиляння переживають свій золотий вік, у Чеській Республіці їх налічується понад 300, і з кожним днем їх стає все більше і більше. Деякі з них засновані на реальних подіях, інші - на комп'ютерних іграх або фільмах, а треті - на дегустації... Деякі квести відбуваються на відкритому повітрі, інші в приміщенні, деякі переносять вас у морг і змушують по-справжньому злякатися, в інших ви вирішуєте завдання та головоломки, як Індіана Джонс або детектив... кожна з них відрізняється, але найкращі квести мають дещо спільне. Що ж це? Про це ми запитали у професіоналів квестів, а від імені всієї банди ми взяли інтерв'ю у пані Радки.

Як виникла ідея піти на першу квест-вечірку?
Це було десь 4 роки тому, якось я почула, що в Яблонці відкрили квест-кімнату. Це була одна з перших, на яку я звернув увагу, а може, і найперша. У мене тоді був день народження, тож я запросив усіх своїх друзів спробувати її разом зі мною....
І як це було?
Після того, як ми вилізли, ми всі були настільки схвильовані, що було зрозуміло, що це точно не остання наша втеча. З цього все почалося, і з тих пір ми зробили більше 30 таких втеч. У нас завжди була одна гра, потім двогодинна перерва, а потім ще одна... Ми такі божевільні :-)
З ким ви там були? Розкажи трохи про свою групу гравців
З друзями, з якими ми часто ходимо на квест. Нас 6, якщо хтось не може прийти, ми замінюємо його на когось із знайомих, але зазвичай ми ходимо тим самим складом. Ми така група, з якою ми роками їздимо в дитячі табори, вони вожаті, я готую їжу, і ми робимо все це просто заради задоволення, заради благодійності. Ну, оскільки ми загалом грайливі, ми потрапляємо саме в такі табори, в яких шукаємо втечі.
Нас 2 чоловіки і 4 жінки різного віку, мені за 50, вони молодші, їм по 20-30 років.

Ви були в більш ніж 30 втечах, якою має бути втеча, щоб вона вас захопила?
Найкращі викривальні романи мають кілька спільних рис - вони засновані на реальних подіях, можна довести, що там щось сталося або відбувалося. Як тоді, коли ми були в місці, де у 2012 році або близько того виявили величезну плантацію марихуани і двох замурованих в'єтнамців, які були неймовірно щасливі, що їх випустили на волю. У таких місцях ви можете повністю відчути атмосферу, і ця історія ніби поглинає вас. Це ще один момент. А ще нам подобаються квести на свіжому повітрі, наприклад, "Мисливські ігри", "Прокляття Вишеграду " - чудовий квест.
Дуже важливим моментом є зв'язний сюжет і те, що квести будуються один на одному в осмислений спосіб, ми не просто втомилися відкривати серію замків один за одним, коли їхній порядок навіть не має сенсу, історія не відіграє ролі тощо. Наприклад, в останній квест-грі ми вибралися і навіть не знали, як і чому. І нам це не дуже сподобалося.

Що ще?
Нам подобається, коли гра варіативна, коли ми вирішуємо головоломки, відкриваємо замки, маємо працювати разом і, можливо, триматися за руки перед тим, як щось натиснути... коли вона просто різноманітна. Ми помічаємо відмінності між іграми втечі, ви можете сказати, коли це зроблено ентузіастом, а коли це просто хтось працює, і це така ж робота, як і будь-яка інша.
Ще одна річ - це величезний плюс, коли геймдиректором є людина, яка створила витік. Тому що після закінчення гри нам подобається ділитися з кимось своїми враженнями та адреналіном, ми хочемо поговорити про те, що ми пережили, що ми зробили не так, як вони створили виклики, чому була створена квест-гра і чому саме в цьому місці... Коли ми виходимо, а вони просто кажуть "бувай", нам чогось не вистачає.
Чому саме квест? Існує так багато способів підвищити рівень адреналіну ...
Не сумніваюся, але ми щойно перейшли до ескапізму. Це прилив адреналіну, нам подобається втекти від реальності на годину і опинитися в іншому світі, ми повинні думати разом, ми повинні працювати разом як група, окрема людина сама по собі нічого не може зробити, але як команда ми завжди це робимо. Звичайно, нам також подобається перемагати і бити рекорди. Наприклад, ми досі тримаємо рекорд у Ліберці, і вже давно...
За підрахунками, у світі існує близько 20 000 різних ігор втечі, в Чехії - близько трьохсот, і близько половини з них - у Празі. Пані Радка та її група вже встигли пройти неймовірну десяту частину з цієї величезної кількості, а як щодо вас?










