Адела поміняла свій ноутбук на подушку для сидіння і вирушила в дорогу
Цього разу наша маркітантка Адела вирішила випробувати цей досвід на собі. Вона обрала ferrata, тому що любить пробувати щось нове, перевершувати себе, а спорт загалом є невід'ємною частиною її життя з моменту отримання першої медалі за гру на скрипці в дитячому садку. Як це було? Читати
Ferrata в центрі міста
Коли ми нещодавно опублікували пост про крижану стіну в Ліберці, я одразу ж згадав свій нещодавній досвід, пов'язаний з цим місцем. У мене виникла чудова ідея піти і протестувати місцеву Ferrata, яка, мабуть, одна з небагатьох , створених прямо в центрі міста..

По-перше, напередодні я пішов на розвідку. Як і сьогодні, я бачу себе на вершині тієї скелі і думаю:
"Ніби я справді збираюся це зробити!"
Звісно, я збирався. Я вже давно мріяв про феррату. Коли настав день "Д", я приїхав до кар'єру в призначений час і був одразу ж прийнятий інструктором. "Привіт, я Томас". Чи це був Пол? :-) Я вже не знаю, але це не має значення, тому що протягом дня я зустрів кількох інструкторів, і всі вони були приємними і доброзичливими. Загальний настрій в кар'єрі був гарний, і так що страх був прямо там.
.Томас приніс мені необхідне спорядження, показав, як правильно одягати і закріплювати обв'язку, і ми вирушили на скелю. Ми пройшли базовий інструктаж про те, як користуватися страхувальною системою "феррата", які принципи роботи хорошого альпініста, а також про найпоширеніші помилки.
.Виглядає легко, але вимагає техніки
Тестування на легкому маршруті трохи над землею. Принцип все той же, тому через деякий час я автоматизував всі рухи і отримав дозвіл лізти далі . Точніше, вище. Коли я трохи просунувся, Томаш каже мені: "А тепер спробуй одягнути "водне сидіння" і посидіти в ньому, щоб ти знав, як це відчувається. Якщо ти довго кудись піднімаєшся, добре мати можливість відпочити". Тут з'явився перший камінь спотикання. Невже я маю відмовитися від усіх фіксованих точок, які я так чесно відпрацьовував зі скелею, і просто довіритися подушці сидіння? Ніби мені страшно, але добре. Він знає, про що говорить. Добре, це працює, тож швидко повертайся на камінь.

Я отримую впевненість, щоб лазити самому.
Томас показує мені виступ на скелі: "Тепер спробуй залізти туди, коли дістанешся - ти переміг." Я лізу, отримуючи максимальне задоволення. Це чудово. Я майже так само високо, як і вчора на челенджі, і мене не лякає відчуття, що піді мною сім метрів. Це чудово.Я вдруге піднімаюся на виступ. Обв'язую себе страховкою і махаю Томові, регочучи, як лечо, що я на місці. Я зробив це. Ура!

І як там?
Я хочу повернутися, але не можу відстебнути карабін. "Томе?!" гукаю я. "У мене проблема, я не можу розстебнути карабін". Не маючи чим платити, Томасу довелося сісти в сідло і мчати мені на допомогу. Додам, що те, що зайняло у мене хвилин двадцять, він "проскочив" за дві.:-)
Він послабив карабін і запропонував мені спробувати складнішу ділянку стежки замість того, щоб повертатися назад. Мені трохи страшно, але моя природа диктує, що хоча я і боюся, я обов'язково хочу пройти її до кінця. Тож, заохочений обіцянкою Тома допомогти мені, якщо він буде нагорі, я міняю карабін і йду. Зворотний маршрут трохи складніший, але він хороший. Переходжу на наступну частину мотузки, хочу зробити крок, але чомусь не маю куди поставити ногу. Хм, що тепер?
"Треба затиснути ногу на камені, швидко переставити ноги, і ось тобі защіпка."
<�Гей, я зробив це, я пройшов. Я йду далі. Так, отвір між кішками, я його знаю. Роблю стрибок, черевик зісковзує зі скелі, і мені вдається зачепитися носком за попередній зажим. Ну, скажу вам, це не зовсім зручна позиція. Я тримаюся зубочистками над семиметровою дірою (читай руками :-)) і злегка спираюся на носок ноги, який починає сильно тремтіти.Я не збираюся підтягуватися, не вистачає сил. Я починаю трохи панікувати панікувати. Томас йде, щоб допомогти мені. Раптом, без попередження, мої руки відпускають, і я гойдаюся на своєму сидінні . Ну, я вірю, що він мене втримає... :-)Томас спустив мене вниз, ми сіли разом з іншими інструкторами біля вогнища, хлопці запропонували мені випити, і ми всі разом посміялися над цим. Я запитав, наскільки складний розділ, щоб знати, куди не варто лізти, коли піду кудись один. Він сказав, що D/E. Що ж, це круто, і я дуже пишаюся собою за те, що пройшов хоча б половину шляху на першому підйомі. Я не можу дочекатися, щоб піти знову. Може, на Семиліг, кажуть, що він дуже гарний і ідеально підходить для початківців.
.



